П`ятниця, 23.06.2017, 20:09
Вітаю Вас Гість | RSS

Форма входу

Календар новин

«  Вересень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Пошук

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Наше опитування

дайте оцінку сайту
1. відмінно
2. добре
3. непогано
4. погано
5. жахливо
Всього відповідей: 14
Головна » 2012 » Вересень » 8 » «Сплавлятися» по Тисі – не поле перейти!
«Сплавлятися» по Тисі – не поле перейти!
15:35
«Сплавлятися» по Тисі – не поле перейти!

Журналіст «Високого Замку» на собі відчула увесь «кайф» від рафтингу

Коли керівник туристичної фірми «Відвідай» Ігор Губіліт запитав, чи буду я «сплавлятися» з групою по річці Тиса, без вагань погодилася. Якщо я «виповзла» з печери «Млинки», що у Тернопільській області, то і Тису зможу переплисти. Та коли доїжджали до Хуста, передчуття тривоги закралося у серце. 

Перед сплавом вирішили випити кави у центрі Хуста. Біля автобуса до нас з подругою підійшла циганка просити милостиню. Подруга, зваживши, що циганка вагітна, дала 10 гривень. Я додала ще гривню. Це, мабуть, циганку розізлило, і вона почала вимагати з мене 20 гривень. Кажу: не маю більше. Вона не відступала: «Дай 20 гривень, бо тобі в дорогу їхати, а я можу зробити так, що й не доїдеш!». Мені не лише в дорогу їхати, а й сплавлятися по Тисі. Дала їй «десятку».

Їдемо до призначеного місця, а у мене аж піджилки тремтять. Коли під’їхали до місця сплаву, роблю вигляд, що не боюся. На нас уже чекав керівник проекту туристичного рафтингу «По Тисі разом» Степан Жук і двоє інструкторів – Юрій та Сашко. Вони привезли два катамарани – гумові плоти. Розповівши, що таке рафтинг, пан Степан велів своїм хлопцям підкачати катамарани, показав, як правильно тримати весло, як його занурювати у воду і на яку команду інструктора треба гребти. Пояснив, що при команді: «Табань!», гребти треба навпаки – ззаду наперед. Пан Степан кілька разів наголосив – слухати уважно команди інструктора, бо вода не прощає легковажності. 

За декілька хвилин катамарани були спущені на воду. На нас одягнули рятувальні жилети і кепки від сонця. Перед тим, як сісти на плавзасіб, хрестимося і мовимо «Отче наш» та «Богородице Діво». Відштовхнулися від берега і попливли. Мене посадили на самісінькому початку катамарана. Не подумайте, що для того, аби я краще бачила чудовий краєвид! Бо маю менше ваги, ніж ті, що сиділи за мною. Коли наш інструктор Юрій, що сидів останнім, щось у мене запитав, я не те, що оглянутися не могла, – боялася навіть очима вбік повести. Дивилася тільки вперед! 

Плисти було важко. Всі гребли хто як, тому і пливли ми не так, як треба. Та потрохи кожен почав відчувати ритм, і діло пішло на краще. Течія понесла у захоплюючу подорож. Багато гребти веслами нам не доводилось, хіба що рулювати і вирівнювати. Течія стрімко несла нас і потрібно було лише на ній залишатись. Через хвилин 20 наша команда вже вміло оминула першу небезпеку – дерево, що розляглося посеред ріки своїми широкими гілками. Воно могло легко розпороти будь-який плавзасіб. Тому головним завданням тих, хто сидів попереду, було сповіщати про небезпеку. Інколи траплялись моменти, коли течія несла нас на декілька таких корчів одразу, або на мілину. 

За півгодини я вже почувалася мало не професіоналом з рафтингу і могла розглядатися навколо. Про брудні береги Тиси не хочу нічого казати, щоб не псувати настрою. Кажуть, вода заспокоює. Заспокоює, коли дивишся на неї, сидячи на березі. Та коли пливеш посеред ріки, таке враження, що потрапляєш у казку. Водичка хлюпотить маленькими хвильками, а у деяких місцях так вирує – аж піниться. Наче від злості, бо порушили її спокій. От тоді треба бути особливо уважними. Юрко дає команду "Табань!”, і гумовий пліт відносить нас з цієї круговерті. Полегшено зітхнувши (Богу дякувати – пронесло!), відчуваю, як зі страху спітніли долоні. Та інструктор не дає розслаблятися. Ніби між іншим кидає фразу, що Тиса – ріка глибока, подекуди її глибина сягає 4-5 і навіть 7 метрів.

А тут ще адреналіну піддавала команда, що йшла на іншому катамарані. Ще на березі Степан Жук казав: "Та команда, яка на катамарані візьме в коло інший катамаран (обпливе його навколо. – Г. Я.), – стає переможцем. Хто програє – ставить ящик пива!”. От і члени Сашкового екіпажу докладали надзусиль, щоб випити халявного пива. І тут Юра давав команду "Вперед!”, щоб не потрапити "у кільце противника”. Як у тому анекдоті: "Мені не шкода тих грушок, але чого ти виліз на мою грушку?!”. Так і ми. Не хотілося бути переможеними!

До фінішу ми прийшли першими. 

– Ну що? "Підсадив” я вас на цей наркотик? – пожартував Степан Жук. – Я без рафтингу життя не уявляю!

Попри те, що сонце спекло мені лівий бік, а руки боліли так, ніби я надвигалася тягарів, хочеться ще раз повернутися сюди, щоб пройти ще одну дистанцію. Може, і складнішу.

Довідка «ВЗ»

Рафтинг – сплав групи людей річкою на спеціальному надувному судні, яке називається «рафт», або «катамаран». «Рафтинг» від англ. «рафт», що означає «пліт». 

Рафтинг з кожним роком знаходить все більше прихильників. Рафтинг доступний тим, хто ніколи не тримав у руках весло, і досвідченим туристам-водникам, для яких рафтинг – це подорож на рафтах чи катамаранах  різноманітними водними маршрутами.

Автор статті та фото: Галина ЯРЕМА 

Джерело: газета "Високий Замок" http://www.wz.lviv.ua/articles/106090

Переглядів: 443 | Додав: tyssa-tur | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]